- БІЗНЕС В ПОЛЬЩІ -
Право бути забутим (GDPR) – як видалити дані з Google та інтернету
Право бути забутим - це право фізичної особи вимагати видалення її персональних даних, якщо виконані умови, передбачені ст. 17 GDPR, а контролер даних не має підстав для їх подальшої обробки [1]. На практиці це означає як можливість вимагати видалення даних у джерелі, наприклад зі статті, реєстру, сайту компанії або порталу, так і можливість подати запит на видалення даних з Google, тобто на вилучення результату пошуку, який веде до певного контенту.
RTBF, від англійського right to be forgotten, не є правом на "стирання інтернету". Це інструмент, який дає змогу обмежити видимість інформації, що є застарілою, неадекватною, надмірною або опублікованою незаконно. Оцінка залежить від конкретних фактичних обставин, виду даних, статусу особи, суспільного інтересу та контексту публікації.
GDPR і право на видалення даних - коли ним можна скористатися
Право на видалення даних у GDPR регулюється ст. 17. Суб’єкт даних може вимагати їх видалення, зокрема тоді, коли дані більше не є необхідними для мети, з якою їх було зібрано, згоду відкликано, подано обґрунтоване заперечення проти обробки або дані оброблялися незаконно [1].
В інтернет-справах найчастіше йдеться про дані, розкриті в результатах пошуку, архівних публікаціях, коментарях, профілях, PDF-документах, пресрелізах або медіаматеріалах. Для підприємців, членів правління, менеджерів та публічно активних осіб важливими є також ситуації, коли давня інформація впливає на репутацію, ділові відносини, процес рекрутингу або оцінку надійності контрагента.
Не кожен негативний або незручний результат пошуку є підставою для видалення. Якщо інформація правдива, актуальна та важлива з погляду суспільної дискусії або безпеки ділового обігу, шанси на успішне видалення можуть бути обмеженими. Однак якщо результат містить чутливі дані, застарілі обвинувачення, інформацію про закрите провадження, адресу, ідентифікаційний номер PESEL, приватний номер телефону або контент, що порушує особисті немайнові права, аргументація стає сильнішою.
Видалення даних з Google і видалення контенту зі сторінки-джерела
Видалення даних з Google зазвичай означає деіндексацію, тобто вилучення конкретного результату зі списку результатів пошуку після введення імені, прізвища або іншого ідентифікатора особи. Контент може й надалі існувати на сторінці-джерелі, але перестає бути легко доступним через пошукову систему.
Видалення у джерелі полягає у зверненні з вимогою до адміністратора сайту, редакції, оператора форуму, роботодавця, установи або іншого суб’єкта, який публікує дані. У багатьох справах необхідно поєднувати обидва напрями дій. Спочатку - аналіз публікації, потім - звернення до адміністратора, а паралельно або після цього - запит RTBF до Google.
У репутаційних справах часто також постає питання захисту особистих немайнових прав, застосування законодавства про пресу та відповідальності за незаконні публікації. У таких випадках значення має не лише GDPR, а й положення Цивільного кодексу, Закону про пресу та стандарти щодо свободи вираження поглядів. Більше про цю сферу практики можна знайти в розділі особисті немайнові права та медійне право.
Як подати запит RTBF до Google
Google надає форму для видалення результатів пошуку у зв’язку з європейськими правилами захисту даних. Запит має бути конкретним і ґрунтуватися на фактах. Загального твердження, що результат є несприятливим, зазвичай недостатньо.
Підготовка запиту має охоплювати:
- зазначення URL-адрес, які потрібно видалити з результатів пошуку,
- визначення, яких саме персональних даних стосується результат,
- пояснення, чому дані є застарілими, неадекватними, надмірними або обробляються без належної підстави,
- опис наслідків видимості результату, наприклад для репутації, професійних відносин або безпеки,
- додавання документів, що підтверджують обставини, якщо вони потрібні, наприклад постанови про закриття провадження, судового рішення, спростування, листування з адміністратором сайту.
Варто відрізняти факти від оцінок. Якщо справа стосується кримінального, господарського, трудового або медійного провадження, потрібно точно зазначити актуальний статус справи. Інформація лише про відкриття провадження може мати іншу вагу, ніж інформація про його остаточне завершення, виправдання, закриття або сплив строку давності.
Коли Google може відмовити у видаленні результату
Право бути забутим не має абсолютного характеру. Це випливає як зі ст. 17 ч. 3 GDPR, так і з практики Суду Європейського Союзу у справі Google Spain, у якій було сформовано стандарт балансування приватності з правом суспільства на інформацію [2].
На практиці особливе значення мають три винятки:
- здійснення права на свободу вираження поглядів та інформації,
- виконання юридичного обов’язку або завдання, що здійснюється в суспільних інтересах чи в межах здійснення публічної влади,
- встановлення, пред’явлення або захист правових вимог.
Якщо особа виконує публічну функцію, керує компанією, що має істотне значення для ринку, бере участь у суспільній дискусії або справа стосується безпеки ділового обігу, Google може визнати, що суспільний інтерес свідчить на користь збереження результату. Це не означає автоматичної відмови, але потребує сильнішої аргументації. Окремий контекст стосується відомих осіб та осіб, які виконують публічні функції, де межі приватності розглянуто в матеріалі про те, де закінчується захист зображення публічних осіб.
Що робити, якщо запит на видалення даних відхилено
Відмова Google не закриває справу. Можливі подальші дії щодо адміністратора сайту, редакції, хостинг-провайдера, соціальної платформи або іншого суб’єкта, який обробляє дані. У визначених випадках можна розглянути скаргу до Голови Управління із захисту персональних даних, цивільний позов про захист особистих немайнових прав, вимогу про спростування або видалення незаконного контенту, а також дії, пов’язані з порушенням комерційної таємниці, наклепом або незаконним розкриттям інформації.
У бізнесових справах важливо забезпечити докази до їх зміни або видалення. Це стосується скриншотів, URL-адрес, дат індексації, копій публікацій, листування та документів, що підтверджують застарілість даних. Без такого матеріалу складніше довести порушення та його наслідки.
Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Оцінка ефективності вимоги RTBF потребує аналізу конкретного контенту, статусу особи, підстав обробки даних і можливих винятків. У справах щодо видалення даних з Google, порушення особистих немайнових прав або публікацій, що впливають на репутацію, підтримку може надати юридична фірма Kopeć & Zaborowski.
FAQ
Чи право бути забутим дозволяє видалити будь-яку інформацію з інтернету?
Ні. Право бути забутим діє тоді, коли виконані умови ст. 17 GDPR і немає винятку, наприклад суспільного інтересу, свободи інформації або потреби у пред’явленні правових вимог.
Чи видалення даних з Google видаляє контент зі сторінки-джерела?
Не завжди. Найчастіше Google видаляє результат пошуку, але сама публікація продовжує існувати на сайті. Тому часто потрібна також вимога до адміністратора джерела.
Скільки триває розгляд запиту RTBF?
Тривалість залежить від складності справи та кількості заявлених URL-адрес. Google може попросити надати додаткову інформацію, особливо якщо справа стосується публічної особи, судових проваджень або матеріалів преси.
Чи може компанія скористатися правом бути забутою?
GDPR захищає персональні дані фізичних осіб, а не дані компаній як таких. Однак із запитом може звернутися, наприклад, член правління, партнер, працівник або менеджер, якщо результат пошуку стосується його персональних даних.
Чи можна видалити інформацію про давнє кримінальне провадження?
Це залежить від результату провадження, часу, що минув, статусу особи та суспільного інтересу. Інформація про остаточний обвинувальний вирок оцінюється інакше, ніж інформація про закриття провадження, виправдання або застарілі обвинувачення.
Що робити, якщо публікація порушує особисті немайнові права?
Окрім GDPR, можна розглянути цивільно-правові вимоги, вимогу про вибачення, усунення наслідків порушення, виплату компенсації або спростування. Вибір дій залежить від змісту публікації та доказів.
Бібліографія
- [1] Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 р. - Загальний регламент про захист даних, зокрема ст. 17 і ст. 21.
- [2] Рішення Суду Європейського Союзу від 13 травня 2014 р., C-131/12, Google Spain SL, Google Inc. проти Agencia Española de Protección de Datos, Mario Costeja González.
- [3] European Data Protection Board, Guidelines 5/2019 on the criteria of the Right to be Forgotten in the search engines cases under the GDPR, version 2.0, 7 July 2020.
- [4] Закон від 23 квітня 1964 р. - Цивільний кодекс, зокрема ст. 23 і ст. 24.
- [5] Закон від 26 січня 1984 р. - Закон про пресу, зокрема положення щодо спростування у пресі.
автор: Maciej Zaborowski, керуючий партнер
E-mail: m.zaborowski@kkz.com.pl






