- БІЗНЕС В ПОЛЬЩІ -

4 November 2026

Ценцкевич vs. Валенса – знакове судове рішення та його значення для права особистих немайнових благ

Особисті немайнові блага - це охоронювані законом немайнові цінності людини, зокрема честь, добре ім'я, гідність, зображення, приватність або професійна репутація. Їхній захист випливає насамперед зі ст. 23 і 24 Цивільного кодексу, а в окремих випадках може також охоплювати майнові вимоги, зокрема відшкодування моральної шкоди або сплату відповідної суми на суспільно корисну мету [1].

Справа Ценцкевич Валенса є важливою не лише з погляду історичної дискусії. Вона має практичне значення для кожного, хто публічно коментує діяльність інших осіб, веде кризову комунікацію, управляє репутацією установи або відповідає за висловлювання, опубліковані в традиційних і соціальних медіа.

Рішення у справі Ценцкевич Валенса: чому ця справа важлива

Спір між проф. Славоміром Ценцкевичем і Лехом Валенсою стосувався висловлювань про історика, його доробок і достовірність. У загальнодоступній інформації зазначалося, що суд оцінював межі допустимої критики щодо особи, яка бере участь у публічній дискусії, а також обсяг захисту її честі та доброго імені. Ширший опис рішення наведено в матеріалі історичне рішення у справі Ценцкевич-Валенса.

Значення справи полягає в тому, що судовий захист особистих немайнових благ не закінчується там, де починаються політика, історія або гострий світоглядний конфлікт. Публічна особа має приймати ширшу критику, ніж приватна особа, однак це не означає згоди на висловлювання, які порушують гідність, приписують неправдиві риси або підривають репутацію без достатньої фактичної підстави.

На практиці рішення у справі Ценцкевич Валенса показує, що форма висловлювання має таке саме велике значення, як і його зміст. Суд може по-різному оцінити гостру, але предметну полеміку та персональний напад, відірваний від суті спору.

Особисті немайнові блага публічної особи та свобода висловлювання

Особисті немайнові блага публічної особи підлягають захисту, хоча стандарт такого захисту відрізняється від стандарту щодо особи, яка не бере участі в публічному житті. Це випливає з необхідності узгодити дві цінності: право на захист честі й приватності та свободу висловлювання, гарантовану, зокрема, Конституцією Республіки Польща і Європейською конвенцією з прав людини [2], [3].

У судовій практиці визнається, що особи, які виконують публічні функції, займаються політичною, науковою, медійною або експертною діяльністю, повинні рахуватися з гострішими, полемічними й інколи незручними оцінками. Водночас межею залишається протиправне порушення особистих немайнових благ, особливо коли висловлювання не служить публічній дискусії, а спрямоване на дискредитацію особи.

Ключовим є розмежування фактів і оцінних суджень. Факт можна перевірити за критерієм правдивості або неправдивості. Оцінне судження користується ширшим захистом, але також має спиратися на фактичну основу, особливо якщо воно є вкрай негативним і зачіпає професійну або суспільну репутацію.

Три винятки з протиправності порушення особистих немайнових благ

У справах про захист особистих немайнових благ саме порушення не завжди автоматично означає відповідальність. Відповідач може доводити, що його дія не була протиправною. На практиці особливе значення мають три винятки з протиправності:

  • згода особи, якої стосується відповідне благо,
  • дія на підставі норми права,
  • захист суспільно обґрунтованого інтересу.

Кожен із цих винятків потребує аналізу конкретних фактичних обставин. Згода має бути усвідомленою та охоплювати визначений обсяг висловлювання або публікації. Дія на підставі норми права може стосуватися, наприклад, інформаційних, процесуальних або службових обов'язків. Натомість захист суспільно обґрунтованого інтересу не є універсальним дозволом на будь-яку лексику. Він вимагає добросовісності, пропорційності та зв'язку висловлювання з темою, що має публічне значення.

Значення рішення для медіа, бізнесу та установ

Справа Ценцкевич Валенса має ширший вимір, ніж конфлікт двох відомих осіб. Для правлінь компаній, юридичних відділів, compliance, HR і корпоративних комунікацій важливими є три висновки.

  1. По-перше, висловлювання, опубліковані в емоційному спорі, надалі підлягають правовій оцінці.
  2. По-друге, статус публічної особи не усуває ризику вимог щодо захисту особистих немайнових благ.
  3. По-третє, репутаційна комунікація має ґрунтуватися на фактах, документах і контролі мови.

Ризик порушення особистих немайнових благ виникає не лише в інтерв'ю та газетних статтях. Він також стосується дописів у соціальних мережах, повідомлень для працівників, внутрішніх звітів, презентацій для інвесторів, відповідей на звинувачення контрагента та матеріалів, опублікованих під час господарського спору.

У цій сфері важливим є поєднання процесуальної, медійної та compliance-перспективи. Практика особисті немайнові блага та право медіа охоплює, зокрема, оцінку ризиків висловлювань, підготовку процесуальної стратегії, реагування на публікації, що порушують репутацію, а також підтримку у справах щодо захисту зображення та доброго імені.

Як обмежити ризик порушення особистих немайнових благ

Перед публікацією висловлювання про конкретну особу варто провести простий тест. Чи можна документально підтвердити фактичні твердження? Чи пов'язана оцінка з фактами? Чи є мова пропорційною до мети висловлювання? Чи виправдовує публікацію саме в такій формі публічний інтерес або інтерес організації? Чи можна досягти мети без персонального нападу?

В організаціях, особливо вразливих до репутаційних спорів, корисними є процедури погодження кризових повідомлень, навчання для осіб, які виступають публічно, а також моніторинг висловлювань, опублікованих управлінським персоналом. Це стосується також ситуацій, коли висловлювання є приватним, але може бути пов'язане з функцією, яку особа виконує в компанії або установі.

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Оцінка ризику в конкретній справі залежить від змісту висловлювання, контексту публікації, статусу сторін, охоплення повідомлення та доказів, що підтверджують або спростовують правдивість тверджень.

У справах щодо захисту репутації, медійних спорів і відповідальності за публічні висловлювання юридична фірма Kopeć & Zaborowski аналізує процесуальні та комунікаційні ризики, а зв'язатися з командою KKZ можна через сайт kkz.com.pl.

FAQ

Чого стосувалася справа Ценцкевич vs. Валенса?

Справа стосувалася захисту особистих немайнових благ проф. Славоміра Ценцкевича у зв'язку з висловлюваннями Леха Валенси. Суд оцінював межі допустимої критики та захист честі, доброго імені й репутації особи, яка бере участь у публічній дискусії.

Чи має публічна особа слабший захист особистих немайнових благ?

Публічна особа повинна толерувати ширшу критику, особливо щодо публічних справ. Однак це не означає відсутності захисту. Особисті немайнові блага публічної особи й надалі підлягають захисту на підставі ст. 23 і 24 Цивільного кодексу.

Чи може гостре оцінне судження порушувати особисті немайнові блага?

Так. Оцінне судження користується широким захистом, але не може бути довільним персональним нападом. Якщо воно є грубо образливим, не має фактичної підстави або служить виключно дискредитації, воно може призвести до цивільної відповідальності.

Які вимоги можна заявити у разі порушення особистих немайнових благ?

Потерпілий може вимагати, зокрема, припинення порушень, усунення наслідків порушення, вибачення, відшкодування моральної шкоди або сплати відповідної суми на суспільно корисну мету. Обсяг вимог залежить від фактичних обставин і правової підстави [1].

Чи правда завжди виключає відповідальність?

Не завжди. Правдивість твердження має велике значення, але також важливими є форма, контекст, мета висловлювання та пропорційність. У деяких справах суд також перевіряє, чи публікація служила суспільно обґрунтованому інтересу.

Яке значення має рішення Ценцкевич Валенса для компаній?

Рішення нагадує, що повідомлення компаній, висловлювання менеджерів і репутаційні дії можуть оцінюватися за нормами про особисті немайнові блага. Компанії повинні документувати підстави своїх тверджень і контролювати мову, яку використовують у публічних спорах.

Бібліографія

  1. [1] Закон від 23 квітня 1964 р. - Цивільний кодекс, зокрема ст. 23, ст. 24 і ст. 448.
  2. [2] Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р., зокрема ст. 14, ст. 47 і ст. 54.
  3. [3] Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 8 і ст. 10.
  4. [4] Закон від 26 січня 1984 р. - Закон про пресу.
  5. [5] Рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 р. у справі Lingens проти Австрії, заява № 9815/82.
  6. [6] Рішення Європейського суду з прав людини від 7 лютого 2012 р. у справі Axel Springer AG проти Німеччини, заява № 39954/08.

автор: Maciej Zaborowski, керуючий партнер

E-mail: m.zaborowski@kkz.com.pl

tel.: +48 22 501 56 10

LinkedIn

KEEPCALM-AND-BE-HEALTHY-2026-11-04T130248.006
Skip to content
Згода на використання файлів cookie Ми використовуємо файли cookie для роботи веб-сайту, персоналізації контенту та показу реклами. Політика файлів cookie
Керує файлами cookie CookieBaner.pl